ІСТОРИЧНА ДОВІДКА


Кафедра систем управління літальних апаратів - одна з найстаріших кафедр інституту аерокосмічних систем управління і університету. Вона є провідною кафедрою в галузі підготовки фахівців із новітніх технологій проектування, виробництва й експлуатації різних кібернетичних систем, науково-технічній і економічній експертизам якості функціонування складних систем, з ефективних технологій системного керування організаціями. При сучасних жорстких вимогах до якості складної техніки і зростаючої конкуренції у різних галузях виробництва вкрай потрібні фахівці, що володіють сучасними наукоємними технологіями керування, уміють чітко оцінювати якість функціонування складних технічних систем і рівень конкурентоздатності підприємства в реальних ринкових умовах. Фахівців такого напрямку майже не готують в Україні. Фахівці з цих напрямів повинні володіти знаннями з основних напрямків сучасної теорії керування, добре уявляти собі проблеми, механізми і алгоритми створення конкурентоздатної техніки і ефективних систем керування організаціями, уміти на сучасному рівні виконувати науково-технічну і техніко-економічну експертизи якості складних керованих систем (літака або іншого рухомого об'єкта, підприємства або організації, у процесі їхнього функціонування). Такі фахівці необхідні будь-якій країні, що виробляє або експлуатує складні системи. Диплом фахівця нашого університету визнається у всіх країнах світу, що підписали Лісабонську Конвенцію.

Історія кафедри систем управління літальних апаратів починається з 1965 року, коли з частини колективу співробітників кафедри електрообладнання літальних апаратів (ЕОЛА) електротехнічного факультету (ЕТФ) Київського інституту цивільного повітряного флоту (КІ ЦПФ) була утворена кафедра Авіаційних приладів і автоматів (АПА).

Першим завідувачем кафедри АПА був обраний к.т.н., доц. Володимир Васильович Шершун, який на той час був деканом ЕТФ. До складу кафедри увійшли п’ять викладачів і три особи навчально-допоміжного складу.

В 1938 році він вступив до Ленінградського держуніверситету, в якому провчився до 1941 року. З початком Великої Вітчизняної Війни в 1941-1942 роках знаходився в Ленінградській армії народного ополчення, де був поранений та демобілізований, і з 1942 по1945 рік навчався в Московському авіаційному інституті. Після закінчення інституту працював інженером на заводі авіаційної промисловості і в 1947 році вступив до аспірантури Ленінградського інституту приладобудування. З 1951 року асистент, після захисту кандидатської дисертації – доцент кафедри теоретичних основ електротехніки ЛІАП.

В 1957 році по конкурсу обраний доцентом кафедри електрообладнання КІЦПФ. З жовтня 1962 року обраний деканом електротехнічного факультету та завідувачем кафедри електрообладнання літальних апаратів. За час роботи на кафедрі В.В. Шершун мав понад 45 публікацій, в тому числі 9 навчальних посібників з теорії гіроскопії, гіроскопічних приладів та пілотажно- навігаційних комплексів.

В 1966 році кафедру очолив відомий фахівець у галузі радіотехнічних вимірювань д.т.н., проф. Анатолій Леонардович Грохольський

У 1941 році він закінчив факультет електротехніки Московського електротехнічного інституту інженерів зв’язку за спеціальністю «Електротехніка». У 1941 – 1943 роках працював оператором Новосибірської кіностудії документальних фільмів. У 1943 – 1963 роках працював завідувачем лабораторії Новосибірського інституту мір і вимірювальних приладів, з 1963 до 1966 року – завідувач відділу Інституту автоматики і електрометрії Сибірського відділення АН СРСР. У 1966 – 1987 роках працював завідувачем кафедри авіаційних приладів і автоматів Київського інституту інженерів цивільної авіації (з 2000 р. – Національний авіаційний університет). У 1953 році захистив дисертацію за темою «Методи і апаратура для визначення параметрів матеріалів і речовин у частотному діапазоні до 750 МГц» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю «Методи вимірювань». У 1964 році захистив дисертацію за темою «Вимірювання ємностей при високих частотах» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю«Методи вимірювань»

Наукові дослідження пов’язані з розширенням меж та підвищенням точності вимірювання параметрів електричних кіл у широкому діапазоні частот. Вперше у світовій метрологічній практиці створив набори індуктивних мір добротності у широкому діапазоні частот до 200 МГц, на основі яких створено відповідний Державний еталон СРСР. Створив нові ємнісні датчики та вимірювальні схеми авіаційних паливомірів, що стали основою для паливомірів серії СУВП, які застосовуються на літаках Ту-154, Іл-76, Як-42, Іл-86 та інших. Створив ємнісний датчик для дослідження фретинг-корозії металів, прилад для обліку часток домішок у мастилах, ємнісний датчик для гіроприладів ракет, прилад для контролю товщини ниток з бору тощо.

Старший науковий співробітник за спеціальністю «Вимірювання електричних величин» (1962), професор кафедри авіаційних приладів і автоматів (1967). Нагороджений медаллю «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1981), Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (1984), почесними знаками «Винахідник СРСР», «Відмінник вищої школи СРСР». Підготував 2 доктори і 9 кандидатів наук. Автор понад 130 наукових праць.

Кафедра почала зростати, збільшився обсяг навчальної роботи, з’явилися нові навчальні дисципліни, нові приміщення, розгорнулася робота з підготовки кваліфікованих фахівців для кафедри. Доценти В.В. Шершун та Л.Г. Яковлев підготували та видали у видавництві інституту декілька навчальних посібників. У 1967 році Л.Г. Яковлев першим із співробітників кафедри захистив кандидатську дисертацію за сукупністю наукових праць. У центральних видавництвах викладачі кафедри видали підручники, які стали одними з основних для студентів, які вивчали авіаційні прилади. У 1967 році на кафедрі утворюється лабораторія електричних вимірювань.

У 1968 – 1969 роках на кафедрі утворюється науково-дослідна група, у складі якої проводять науково-дослідні роботи аспіранти та пошукачі кафедри: Ю.Ф.Тихоміров, Г.В. Салов, М.І. Ткачов, А.В. Павлов, І.О. Іванов, В.І. Салимон, О.П. Саприкін. У 1972 році на кафедрі успішно захистив кандидатську дисертацію перший на факультеті аспірант-іноземець Тангірала Анджанеюлу (Індія), який згодом став професором Калькутського університету. За результатами НДР захищають кандидатські дисертації В.М. Землянський (1972 р.), І.О. Іванов (1973 р.), В.І. Салимон (1974 р.), А.П. Меньшиков (1976 р.). Ці наукові роботи сприяли поширенню в авіації ємнісних паливомірів з трансформаторними мостами, розробленню ємнісних датчиків для гіроприладів ракет та вимірювачів товщин борних ниток, які застосовуються для виготовлення композитних деталей літальних апаратів.

З переходом у 1970 році у новозбудований 5-й корпус, розгорнулися роботи з удосконалення обладнання навчальних лабораторій, створенню нових стендів і установок, застосуванню електронних контролюючих машин.

З 1974 року кафедра проводила підготовку кадрів для метрологічних служб цивільної авіації різних міст СРСР на курсах підвищення кваліфікації.

У навчальному процесі університету кафедра визначала обсяги і зміст дисциплін з метрології та стандартизації. Були розроблені програми безперервної підготовки за цим напрямом студентів всіх факультеттів.

У 1978 році кафедра була поділена на кафедру автоматизованих бортових систем управління, яку очолив к.т.н., доц. В.І. Салимон, і кафедру метрології та вимірювальної техніки.

1987 року кафедру очолив відомий вчений в галузі автоматики та систем управління, д.т.н., проф. Леонід Миколайович Блохін.

У 1959 році закінчив Київський політехнічний інститут. До 1970 року працював провідним інженером науково-дослідного відділу Спеціального конструкторського бюро Київського заводу автоматики ім.Г.І. Петровського. 1969 р. без відриву від виробництва успішно закінчив аспірантуру на приладобудівному факультеті Київського політехнічного інституту і захистив кандидатську дисертацію за спеціальною темою. З травня 1970 р. працює старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри НАУ.

Докторську дисертацію захистив у 1985 р. за темою “Динамическое проектирование оптимальных непроизвольных структур комплексов стабилизации движения при стохастических эксплуатационных воздействиях (на примерах авиационной техники)”. В дисертації закладено основи сучасної теорії оптимальних стохастичних систем стабілізації, запропоновано метод та алгоритми структурної ідентифікації моделей динаміки багатовимірного рухомого об’єкта і діючих на нього не контрольованих випадкових впливів у штатних режимах функціонування об’єкта. Звання професора Л.М.Блохін отримав у 1987 р.

У 1986-1991 р.р. одночасно з роботою в НАУ професор Л.М.Блохін в Центрі підготовки космонавтів був науковим керівником циклу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з оптимальної модернізації управління унікальним багатовимірним імітатором аерокосмічного польоту для імітації руху космічного апарату багаторазового використання “Буран” в приземних шарах атмосфери, структурної ідентифікації моделей динаміки космонавтів під час керування польотом. За плідну роботу в ЦПК Блохін Л.М. нагороджений дипломами Ю.О.Гагаріна та подяками командування Центру. За цикл робіт у Центрі підготовки космонавтів, а також за розробку новітніх наукоємних технологій створення вітчизняних оптимальних систем управління і навігації рухомими об’єктами у 1995 р. Л.М.Блохіну присуджено Премію ім.академіка М.К.Янгеля НАН України. За цикл науково-дослідних, дослідно-конструкторських та впроваджувальних робіт зі створення першої вітчизняної системи курсовизначення та новітніх технологій автономної навігації Л.М.Блохіну в 1998 р. присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. Блохіним Л.М. створена наукова школа в галузі наукоємних технологій для розробок та впровадження оптимальних за точностними крите ріями систем управління багатовимірними динамічними об’єктами різного призначення при стохастичних збуреннях. В останні роки він створив новий метод і алгоритми синтезу так званих робастних оптимальних систем стабілізації, оновив теорію оптимальної багатовимірної фільтрації та розробив новий підхід і технології динамічної атестації і експертизи якості рухомих вимірювано-керуючих комплексів. В останні роки Блохіним Л.М. поставлені та прочитані такі навчальні дисципліни, як “Статистична динаміка систем управління”, “Технології системного управління організаціями”, “Системи управління літальними апаратами” та інші. Блохін Л.М. понад 15 років був експертом ВАК України, членом експертної комісії з питань науки Міністерства освіти і науки України, член спеціалізованих рад по захисту докторських дисертацій. Л.М. Блохін дійсний член Міжнародної Слов’янської академії наук, Міжнародної академії навігації і управління рухом, Російської академії транспорту та Транспортної академії України, відмінник освіти України, Почесний працівник космічної галузі України.

Блохін Л.М. автор понад 400 наукових праць, серед яких монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та винаходи. Під його науковим керівництвом захистили дисертації 20 кандидатів і два доктора наук. Здійснює наукове керівництво 6 аспірантами, консультує 2 пошукачів наукового ступеня доктора наук.

В останні роки д.т.н., проф. Блохін Л.М. та д.т.н., проф. Азарсков В.М. визначили та сформулювали важливу науково-організаційну і науково-технічну проблему вітчизняної авіації, вирішення якої має забезпечити конкурентоздатність вітчизняних літаків на світовому авіаринку, а Блохін Л.М. визначив ефективні шляхи, новітні механізми, етапи і алгоритми успішного вирішення проблеми.

На кафедрі ведеться серйозна робота з підготовки кадрів вищої каліфікації. У 1987-1989 р.р. захистили докторські дисертації В.М. Землянський і Є.С. Парняков та В.М.Азарсков у 1998 році.

Захистили кандидатські дисертації Саприкін О.П. (1982), Дивнич М.П. (1989), Кривоносенко О.П. (1990), Держак С.В. (1992), Савінов О.М. (1996), Голь Мухаммед (1997), Буриченко М.Ю. (1997), Рудюк Г.І. (1990), Страшко В.О. (1996).

На кафедрі велася і ведеться підготовка фахівців вищої кваліфікації для підприємств України і зарубіжних країн. В 1994-1995 р.р. були організовані філії кафедри на АНТК «Антонов» та КДЗА ім. Г.І. Петровського, де студенти здобувають поглиблену теоретичну і практичну підготовку. За цей період був накопичений науковий досвід, який дозволяє готувати на кафедрі конкурентоздатних фахівців з оптимального управління складними динамічни ми системами.

В 2000 році кафедра отримала назву систем управління, а з 2008 року – систем управління літальних апаратів.

Очолює кафедру доктор технічних наук, професорВалерій Миколайович Азарсков.

В 1968 році закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. Після закінчення працював в КІІЦА на різних інженерних посадах, начальником відділу в науково-дослідній частині та науково-дослідному моделюючому центрі під науковим керівництвом визначного вченого в галузі механіки та технічної кібернетики академіка О.І.Кухтенка над виконанням Державної програми по створенню та впровадженню перших вітчизняних тренажерів для тренування космонавтів до польотів на Місяць та інші планети. В цей же час з’являються перші наукові публікації з питань моделювання динаміки польоту, розробки систем управління складними динамічними об’єктами. Приймав безпосередню участь у розробці, створенні та випробуваннях двох комплектів посадочного модуля космічного корабля-місячника “Сіріус”, установці їх в РКК “Енергія” та Центрі підготовки космонавтів.

Тренажерний комплекс “Сіріус” впродовж значного часу використовувався для вирішення задач тренажерної підготовки космонавтів, а після переобладнання і модернізації за участю фахівців КІІЦА – для тренування радянських і американських космонавтів по програмі “Союз-Аполон”.

В 1975 році закінчив аспірантуру за спеціальністю “Обчислювальна математика”. З 1977 року по 1983 рік працював помічником ректора інституту, поєднуючи науково-дослідну і викладацьку роботу. Захистив кандидатську дисертацію на тему “Методика і алгоритми визначення в процесі експлуатації динамічних характеристик літальних апаратів”, в якій було вирішено проблеми підвищення динамічних характеристик літаків ТУ-144, ТУ-160. В подальшому ця методика була спішно застосована при проектуванні системи управління літака АН-124 (Руслан).

Основні напрями наукової діяльності в цей період: методи і алгоритми створення оптимальних систем управління рухомими об’єктами, методи і алгоритми структурної ідентифікації динаміки систем управління, авіаційні і космічні імітатори польоту і тренажери. 3 1982 приймав участь як відповідальний виконавець цілої низки НДР з проблем оптимізації систем управління динамічними об’єктами різного призначення. Звання старшого наукового співробітника було присвоєно в 1985 році. З 1984 по 1991 рік член Міжвузівської координаційної секції Наукової Ради АН СРСР з проблем навігації і управління рухом. З 1985 року в інституті разом з Центром підготовки космонавтів приймав участь у проведенні комплексу наукових досліджень по створенню тренажера для наскрізного моделювання динамічних факторів аерокосмічного польоту при підготовці космонавтів за програмою підготовки екіпажів корабля багаторазового використання “Буран” на базі чоти рьохступеневої центрифуги ЦФ-18. Проведений комплекс робіт дозволив модернізувати складну систему управління рухомістю імітатора, що була створена відомою шведською фірмою ASEA з застосуванням обладнання і обчислювальної техніки фірм Франції і США, на порядок підвищити точність відпрацювання програмних рухів аерокосмічних об’єктів і забезпечити підвищення рівня безпеки операторів-космонавтів при льотно-космічній підготовці.

З 1992 по 1995 навчався в докторантурі і займався науково-дослідною роботою на замовлення Міністерства промислової політики та Міністерства оборони України по розробці концепції, методів та засобів для напівнатурного моделювання з метою сертифікації, атестації та ресурсних випробувань літальних апаратів та їх систем наведення. За цикл науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт “Розробка методології створення оптимальних і модифікації існуючих імітаторів аерокосмічного збуреного польоту і оптимальних систем стабілізації рухомих об’єктів” відзначений Премією імені академіка М.К. Янгеля Національної академії наук України. Багато років співпрацює з ДКБ “Південне”, ЦКБ «Завод Арсенал», ДХК «Артем», КБ «Антонов» та ін.

В 1998 році захистив докторську дисертацію та тему: “Методологія оптимальної модернізації управління аерокосмічними імітаторами польоту і тренажерами”. За цикл науково-дослідних, дослідно-конструкторських та впроваджувальних робіт по створенню першої вітчизняної системи курсовизначення та новітніх технологій автономної навігації присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за 1998 рік. З 2000 року очолив факультет аерокосмічних систем управління. Підготував 7-м кандидатів технічних наук. Науковий керівник низки НДР. Проводить підготовку аспірантів і докторантів. Виступав з доповідями на багатьох міжнародних симпозіумах і конференціях. Опублікував понад 200 наукових праць, серед яких три монографії: “Методология оптимальной модификации управления аэрокосмическими имитаторами полета и тренажерами», «Робастные методы оценивания, идентификации и адаптивного управления», «Методология конструирования оптимальных систем стохастической стабилизации», та підручник “Експериментальне випробування та дослідження систем”, 5 навчальних посібників, має 10 свідоцтв на винаходи та патенти.

Приймає активну участь у громадській діяльності: експерт ВАК України, член двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій, член редколегії наукових журналів “Вісник НАУ”, “Електроніка та системи управління”, “Захистінформації”, член правління Міжнародної Асоціації з проблем CALS – технологій для координації досліджень по вирішенню проблем ефективного застосування інформаційних технологій у просторі Співдружності Незалежних Держав, заступник голови Комітету «Освіта і наука» Аерокосмічного товариства України.

Азарсков В.М. Заслужений працівник транспорту України, Ветеран працівник космічної галузі України, Почесний працівник авіаційного транспорту України, дійсний член Міжнародної Академії Навігації та Управління рухом, Міжнародної Слов’янської Академії наук, Транспортних академій України та Російської федерації, Міжнародної академії “Інформтизаація, зв’язок, управління в техніці, природі, суспільстві”. За значний внесок в розвиток космічної галузі відзначений медаллю та двома дипломами імені Ю.О.Гагаріна та медаллю Ю.В.Кондратюка.

Після 2000 року кафедра переходить на нові технології навчання. В навчальний процес задіюються спочатку поодинокі комп’ютери, а згодом і два комп’ютерні класи з виходом в INTERNET. Компютерізація навчального процесу, а також застосування мультимедійних засобів дозволяють значно інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш насиченим і інформативним. Відкриваються філії кафедри в Інституті кібернетики та ЦНДІ навігації і управління рухом.

Завдяки провідним вченим - д.т.н.,проф. Блохіну Л.М., д.т.н.проф. Туніку А.А., д.т.н., проф. Азарскову В.М., д.т.н., проф. Машкову О.А. та ін.. на кафедрі розгортається широкий науковий пошук. До аспірантури кожного року зараховується від чотирьох до семи аспірантів, більшість з яких захистилися в установлений термін, що дозволило значно омолодити викладацький склад. Захистили кандидатські дисертації Кошова Л.О. (2002), Девяткіна С.С. (2002), Петрова Ю.В. (2004), Білак Н.В. (2005), Абрамович О.О. (2005), Коробчинський М.В. (2006), Опанасюк І.І. (2006), Галагуз Т.А. (2007), Вовк В.Г. (2007), Сюй Гуодун (2007), Джассім Мухаммед Касмі (2007), Кліпа А.М. (2009), Мельник К.В. (2009), Туат Моханд Ашшур (2009), Комнацька М,м, ( ), Безкоровайний Ю.М. ( ), Літвінова О.В. ( ), Басанець О.В.

За ці роки співробітниками кафедри розроблені «Наукоємні технології створення та модернізації високоточних комплексів навігації та управління для авіаційної, морської та космічної техніки», які впроваджені в Центрі підготовки космонавтів, АНТК ім. О.К. Антонова, АНТК ім. А.М. Туполєва, КП завод «Арсенал», ВАТ КДЗА ім. Г.І. Петровського, МІЕА, та ін. У відповідності до сучасних світових тенденцій в розвитку робастних систем управління розро- блено та реалізовано алгоритми параметричного та структурно-параметричного синтезу робастних систем управління польотом для малих безпілотних та пілотованих літальних апаратів, які базуються на принципах як параметричної, так і структурної робастної H2 / H? - оптимізації. Технологія проектування систем такого класу була успішно застосована при створенні у співдружності з вченими Корейського Аерокосмічного Дослідного інституту цифрових систем управління для сімейства малих БПЛА та в конструктторському бюро «ЛУЧ» при розробці перспективних зразків безпілотної техніки.

Відповідно до Державної програми наукових досліджень України в Антарктиці на 2002 ? 2010 роки запропоновано проект створення науково-дослідної літаючої лабораторії на базі вертольота для проведення досліджень у повітряному і водному просторах.

З 2009 року кафедра почала підготовку фахівців за новим напрямом «Системна інженерія» зі спеціалізаціями: системи управління і автоматики літальних апаратів та комп’ютеризовані системи і робототехніка. Наші випускники орієнтовані на рішення актуальних задач управління складними технічними системами і технологічними процесами різних напрямів, літальними апаратами різного призначення, великими організаційними системами за допомогою досягнень сучасної кібернетичної науки і технологій. Серед фундаментальних і спеціальних дисциплін за обраним фахом студенти вивчають: комп’ютерні науки і комп’ютерні технології, основи алгоритмічного, об’єктно-орієнтованого та системного програмування, комп’ютерну електроніку, основи сучасної теорії управління, автоматизовані системи управління спеціального призначення, організацію інформаційно-обчислювальних процесів та систем, теорію інформації, дослідження операцій, прикладну теорію випадкових процесів, спеціальні бортові кібернетичні системи управління, навігації і орієнтації, проектування систем найвищої якості, WEB – технології, технології штучного інтелекту в управлінні, тощо. Об’єктами діяльності майбутніх фахівців є: найсучасніші кібернетичні комплекси управління космічними, авіаційними, морськими та іншими рухомими об’єктами; автоматизовані системи, бази і банки даних для управління діяльністю фірм, банків організацій різної форми власності, як в нашій країні, так і за її межами; системи управління складними технологічними процесами виробництв; технології та методи експертизи науково-технічних та інноваційних проектів.

Колектив кафедри СУЛА впевнено спрямований у майбутнє. Сьогодні кафедра – сучасний навчально-науковий комплекс, у складі якого працюють 10 докторів наук, професорів та понад 20 кандидатів наук, доцентів. Чотири співробітники готують до захисту докторські дисертації. Молоді асистенти-випускники кафедри успішно працюють над кандидатськими дисертаціями.